Історія

Історія кафедри, сучасний стан та перспективи розвитку

Історія кафедри: період організації, війни та післявоєнної відбудови (1936 – 1950)

Історія кафедри починається з 1936 року. Тоді була організована кафедра «Електрифікації промислових підприємств», яка з 1937 року почала прийом студентів. Назви кафедри у подальшому:
З 1945 року – «Промислове використання електроенергії».
З 1949 року – «Електрообладнання промислових підприємств».
З 1970 року – «Електропривода та автоматизації промислових установок».

З початком війни у 1941 році кафедра була евакуйована до м. Ташкент. Початковий склад кафедри: завідувач, проф. М. М. Васильєв, аспірант Л. О. Радченко, аспірант В. Л. Носов, старший лаборант Ю. Л. Едельштейн, а також пізніше С. О. Ребров.
На початок створення площа учбово-лабораторних приміщень становила 140 м2, а в 1941 році – 443 м2. Кафедра мала три лабораторії: електроприводу, керування електродвигунами та електрообладнання, а також приміщення для наукових досліджень.

Історія кафедри

Завідувач кафедри,
проф. М. М. Васильєв

Співробітники кафедри Рабінович, Л. О. Радченко, С. О. Ребров та Ю. Л. Едельштейн були призвані до лав діючої армії.
В Ташкенті працювали М. М. Васильєв, Гольтраф у складі кафедри САІ.
У вересні 1944 року, після повернення інституту до Києва, почалося відновлення кафедри в енергокрилі 1-го корпусу. Одночасно проводились заняття на всіх п’яти курсах. Аспірант Рабінович загинув на війні, всі інші повернулися до роботи.

В 1948 році у складі кафедри налічувалося 10 чоловік: зав. кафедри проф. М. М. Васильєв, доц. К. В. Черторижський, асистенти А. П. Безродний, Л. О. Радченко (в 1949 р. захистив кандидатську дисертацію), С. О. Ребров, Ю. Л. Едельштейн, а також аспіранти В. Л. Володимирський, О. І. Петров, старший лаборант М. С. Галузинський, механік Ю. А. Паченцев.

Наукова робота: підвищення коефіцієнта потужності, нормативи витрат енергії, раціоналізації обладнання.
До 1941 року була захищена одна кандидатська дисертація (В. Л. Носов) та підготовлені до захисту ще дві.
В 1949 р. кандидатську дисертацію захистив Л. О. Радченко.

Історія кафедри: період 1950 – 1974 рр.

На початок цього періоду головні лабораторії в енергокрилі головного корпусу було відбудовано та укомплектовано. На кафедру прийшли випускники, учасники війни: Є. П. Красовський, О. Г. Шаповаленко, К. М. Юдін, а також працівники промисловості С. Ф. Дроб’язко і Б. М. Мацко.

Історія кафедри
В 1957 році завідуючим кафедри
було обрано к.т.н., доц. Л. О. Радченко

Після захисту кандидатських дисертацій вони одержали звання доцентів. У 1954 році на кафедру прийшов її випускник В. А. Гаврилюк.
Цей період характеризується зміщенням напрямку діяльності кафедри з електрообладнання на системи керування електромеханічними об’єктами.
В 1957 році завідуючим кафедри було обрано к.т.н., доц. Л. О. Радченко.
В 1971 році при активній участі кафедри була заснована проблемна лабораторія електроприводів з лінійними двигунами (керівник С. О. Ребров, заступник О. Г. Шаповаленко).
В 1973 році кафедра та проблемна лабораторія проводили загальносоюзну конференцію по електроприводам з лінійними двигунами.
В 1974 році доц. О. Г. Шаповаленко та ст. викл. В. А. Гаврилюк були нагороджені медалями ВДНГ СРСР.

 Історія кафедри

Історія кафедри: наукова робота періоду 1950 – 1974 рр.
Захистили кандидатські дисертації: Є. П. Красовський, О. Г. Шаповаленко, С. Ф. Дроб’язко, К. М. Юдін, Б. М. Мацко.
В 1950 році під керівництвом Л. О. Радченко розпочалися роботи по дослідженню потужних земснарядів (до 5 тис. кВт).
Історія кафедри
З 1957 року проводились дослідження режимів портальних кранів.
З 1959 року, під керівництвом доц. Л. О. Радченко проводились дослідження тролейбусів для траси “Сімферополь-Алушта”.
Історія кафедри
Починаючи з 1962 року проведено цикл робіт по створенню унікального стенду для прискорених випробувань шляхових конструкцій, покриття та автомобільних шин. В роботі брали участь: Л. О. Радченко, В. А. Гаврилюк, О. В. Ковальчук, А. О. Кривак, В. І. Швець, К. М. Юдін. Е. В. Горчинський та майже 50 студентів.
Історія кафедри

Стенд існує до сьогоднішнього дня.
В 1970 році стенд отримав Почесний диплом ВДНГ СРСР, а доц. Л. О. Радченко та ст. викл. В. А. Гаврилюк почесні медалі.
Починаючи з 1963 року під керівництвом доц. С. Ф. Дроб’язко розпочалася робота з київським заводом «Більшовик» по створенню електроагрегата для перед польотного обслуговування літальних апаратів. На цьому етапі в роботі активно брали участь К. М. Юдін та Б. М. Мацко. Починаючи з 1966 року розпочався серійний випуск агрегатів пускових аеродромних АПА-4 на трьох заводах СРСР: «Будшляхмаш», м. Київ, «Електровозобудівний завод», м. Дніпропетровськ, ВО «Перетворювач», м. Новосибірськ. Модифікація АПА-4Г забезпечувала груповий запуск винищувачів.
Історія кафедри
Історія кафедри
Спільно з Київським заводом електротранспорту в 1963 році розпочалася розробка та дослідження лінійних двигунів та електроприводів з лінійними двигунами (керівник Ребров С. О.).
Історія кафедриІсторія кафедри
В 1967 році на ВДНГ в Києві була введена в дію монорельсова дорога довжиною 525 м з двома лінійними двигунами по 5 кВт. Були розроблені лінійні електроприводи злитковоза (24 кВт) та буксировочного приводу дослідного басейну Інституту гідродинаміки АН України.

Історія кафедри: період 1974 – 1989 рр.

На 1974 р. викладацький склад кафедри складався з 15 співробітників: 1 професор, к.т.н. (С. О. Ребров), 6 доцентів, к.т.н. (Л. О. Радченко – зав. кафедрою; С. Ф. Дроб’язко, Є. П. Красовський, Г. І. Голиков, О. Г. Шаповаленко, К. М. Юдін), 3 старших викладача (к.т.н. О. В. Ковальчук, В. А. Гаврилюк, А. О. Кривак) та 5 асистентів (к.т.н. Б. М. Мацко, І. О. Коваленко, В. В. Півень, О. М. Жолдак, О. В. Сученко). Дев’ять викладачів кафедри на той час мали вчені ступені кандидатів технічних наук.

Історія кафедри
Д.т.н., проф. М. Г. Попович

У 1975 році на посаду завідуючого кафедри було обрано д.т.н., проф. М. Г. Поповича, якого у 1975 р. було також призначено деканом електроенергетичного факультету та зараховано асистентом М. В. Печеника.
В період 1975 – 1978 рр. колектив кафедри приймав участь у напруженій роботі, пов’язаній з будівництвом нового учбово-лабораторного корпусу, підготовкою лабораторної та учбово-технічної бази для переходу в нові приміщення та її оновленням.
В цей період відбулася зміна назви спеціальності, у зв’язку з чим кафедра отримала назву «Електроприводу та автоматизації промислових установок».
В 1975 – 1980 роках захистили кандидатські дисертації І. О. Коваленко, В. В. Півень, М. В. Печеник. Отримав вчене звання професора Л. О. Радченко, обрано на посаду професора С. Ф. Дроб’язко.
В період 1974 – 1977 на кафедру прийшли В. І. Теряєв, В. М. Пижов, Г. Г. Восканян, С. М. Пересада, В. А. Литвинов, А. А. Койков.
На посаду асистентів перейшли в 1979 р. В. М. Пижов, В. І. Теряєв, С. М. Пересада, які захистили кандидатські дисертації в 1982 – 1983 рр.
В 1979 р. у викладацькому складі кафедри налічувалось 19 осіб: д.т.н., професор – 1; к.т.н., професорів – 3; доцентів – 8; старших викладачів – 3; асистентів – 4. Кількість викладачів з вченими ступенями – 13 осіб (69%), без вчених ступенів – 6 (31%). Склад науково-дослідної частини кафедри збільшився до 20 осіб при річному обсязі госпдоговірних науково-дослідних робіт в 1977 р. – 234 тис. крб.
У 1975 – 1979 рр. через аспірантуру кафедри підготовлено три кандидати технічних наук (В. В. Піксотов, Я. К. Луцишин, М. В. Печеник, науковий керівник – проф. М. Г. Попович).

Історія кафедри: наукова робота періоду 1974 – 1989 рр.

Загалом з 1975 по 1989 рр. на кафедрі було захищено 20 кандидатських дисертацій. Керівниками були професори М. Г. Попович  – (18) та В. Ф. Кудін – (2).
Наукова частина налічувала до 30 співробітників, з них 4 к.т.н. Середній обсяг госпрозрахункових робіт у період 1985 – 1990 приблизно 380 тис крб. на рік.
До складу кафедри ввійшли випускники її аспірантури, які через деякий час були обрані на посади доцентів (В. І. Теряєв, В. М. Пижов, С. М. Пересада) і старших викладачів (Г. Г. Восканян, С. П. Колесніченко, В. А. Литвинов). У 1989 році у складі кафедри було: 2 професори, д.т.н., 13 к.т.н., доцентів та старших викладачів (83.3 %), 3 викладача (16.7 %) не мали вченого ступеня.
Науково педагогічний склад кафедри:
Історія кафедри
У 1989 році на кафедрі навчалося по спеціальності “0628 Електропривод та автоматизація промислових установок та технологічних комплексів” біля 300 студентів денної форми (з них 62 іноземця), 115 – на вечірньому відділенні, 56 – на заочній формі. До 1989 р. кафедрою було підготовлено через аспірантуру 5 кандидатів технічних наук – докторів філософії (іноземців).
В цей період кафедра мала провідні позиції в Україні, проф. М. Г. Попович був головою підкомісії в складі Науково-методичної ради з автоматизації при Міносвіти України, а доц. О. В. Ковальчук виконував обов’язки вченого секретаря.

Історія кафедри у період 1990 – 1999 рр.

Історія кафедри під час розвалу СРСР та становлення незалежної України.
Цей період був важким для кафедри. Відбулося майже повне скорочення госпрозрахункової тематики, яка фінансувалася установами СРСР. В першу чергу це відноситься до напрямку військово-промислового комплексу.
Змінився також склад кафедри: О. В. Сученко перейшов на посаду завідуючого лабораторіями, вибув зі складу кафедри О. Г. Горбунов. В 1993 році прийшов на кафедру д.т.н., проф. С. О. Шматок. Перейшли на інші місця роботи викладачі Г. Г. Восканян, В. А. Литвинов, О. М. Желдак. На їх місце були зараховані випускники аспірантури кафедри М. Я. Островерхов, О. Ю. Хандогін, М. М. Бондаренко, С. В. Божко.
У 1996 році на кафедрі навчалося вісім аспірантів. У 1990 – 1996 рр. підготовлено через аспірантуру шість кандидатів наук: М. Я. Островерхов, Аль-Галайіні, С. В. Божко, О. М. Халімовський, Х. Х. Мелькон, Б. І. Приймак.
Після кадрових змін з 18 викладачів 17 мали вчені ступені д.т.н. та к.т.н. А саме, три доктори технічних наук, професори; дев’ять кандидатів технічних наук, доцентів; п’ять старших викладачів, з яких 4 к.т.н.; один асистент к.т.н.
У 1997 році була затверджена нова назва спеціальності «Електромеханічні системи автоматизації та електропривод», що привело до зміни назви кафедри «Автоматизації електромеханічних систем та електроприводу».

Історія кафедри у період 2000 – 2011 рр.

В цей період на кафедру прийшли випускники аспірантури: С. М. Ковбаса (2002 р., захистився в 2004 р.), С. В. Король (2002 р., захистився в 2007 р.), В. С. Бовкунович (2009 р.), С. О. Бур’ян (2011 р.), а також молоді вчені С. С. Димко, М. В. Пушкар та М. А. Коноплінський.
В складі кафедри працюють 4 д.т.н., професори; один професор к.т.н., 8 доцентів, к.т.н.; 3 старші викладачі, к.т.н.; 2 асистента без наукового ступеня.
За цей час на кафедрі було 9 аспірантів, 1 здобувач та 1 докторант.
За період 2000 – 2011 рр. було захищено 4 кандидатські дисертації: С. М. Ковбаса, С. В. Король, О. Соколовський, А. Торопов та одну докторську дисертацію – С. М. Пересада.
Студенти кафедри зайняли 4 перших та 3 других призових місць на щорічному Всеукраїнському конкурсі наукових робіт з електромеханіки: С. О. Бур’ян, С. С. Димко, А. Б. Воронко, Д. Л. Приступа, М. П. Бурик, Т. В. Грищук, О. І. Яремов.

За 2008-2011 роки зроблено деякі кроки в напрямку модернізації кафедри:

  1. введено в дію лабораторію електромеханічних систем автоматизації загально промислових механізмів (В. І. Теряєв, О. І. Кіселичник, С. О. Бур’ян, С. М. Ковбаса);
  2. готовий до відкриття навчально-консультативний центр ABB та НТУУ «КПІ» «Сучасні технології в електромеханіці» (С. О. Бур’ян, М. В. Пушкар, С. М. Ковбаса, В. Ворощенко та інші);
  3. готовий до відкриття навчально-консультативний центр ЕATON (Moeller) та НТУУ «КПІ» «Сучасні технології в автоматизації» (С. В. Король, С. А. Гончаренко, М. В. Пушкар та інші);
  4. науково-дослідна лабораторія сучасних методів керування в електромеханіці, к. 408 (С. М. Ковбаса, С. С. Димко, А. Б. Воронко, Д. Л. Приступа, В. Ворощенко та інші)
  5. науково-дослідна лабораторія по дослідженню цифрових сигнальних процесорів та мікроконтроллерів, к. 406, (С. М. Ковбаса, С. С. Димко, А. Б. Воронко, Д. Л. Приступа, М. П. Бурик);
  6. організовано повно функціональні офіси, в яких працюють 11 викладачів та 2 співробітника;
  7. усі 9 аспірантів забезпечені повно функціональними робочими місцями з ПК та виходом до мережі Інтернет;
  8. ведеться неперервна модернізація лабораторної бази.

Історія кафедри: період 2012 – 2018 рр., сучасність

За останні роки склад кафедри постійно змінювався: в аспірантурі навчалися випускники кафедри: М. А. Коноплінський, Д. Л. Приступа, А. Б. Воронко, А. Ю. Онанко, В. О. Благодір, А. Ю. Дученко, Ю. М. Зайченко, М. М. Желінський, багато з яких стали викладачами. З ДНТУ прийшов до аспірантури В. М. Трандафілов. Зараз навчаються: Л. М. Казьміна, В. С. Решетник та Д. С. Пушніцин.

За період 2012 – 2018 рр. було захищено 7 кандидатських дисертацій: В. М. Трандафілов, М. А. Коноплінський, М. П. Бурик, В. С. Бовкунович, С. О. Бур’ян, С. С. Димко, Д. Л. Приступа та М. В. Пушкар.

Вчений ступінь д.т.н. отримав М. Я. Островерхов, який захистився у 2013 р. У 2015 р. він став завідуючим кафедри теоретичних основ електротехніки КПІ.

У 2012 р. О. І. Кіселичник переїхав працювати до Англії в Університеті Уоріка, Ковентрі, Великобританія (Warwick University, Coventry, UK).

Зараз у складі кафедри працюють 2 д.т.н., професори; 10 доцентів, к.т.н.; 1 старший викладач, к.т.н. Готуються до захисту двоє випускників аспірантури: Ю. М. Зайченко та М. М. Желінський.

За останні роки проведено велику роботу з модернізації лабораторій кафедри:

  1. відкрито два навчально-консультативні центри ЕATON (Moeller) і НТУУ «КПІ» «Сучасні технології в автоматизації» та ABB і НТУУ «КПІ» «Сучасні технології в електромеханіці»;
  2. розробляються інноваційні рішення у науково-дослідному кампусі-лабораторії сучасних методів керування в електромеханіці щодо керування машинами подвійного живлення, асинхронним генератором, систем компенсування реактивної потужності та вищик гармонік струму в трьохфазній мережі, а також гібридних джерел живлення для електротранспорту;
  3. розроблено нові стенди лабораторії автоматизованого електропривода загально-промислових механізмів та електропостачання для дослідження ліфтів та систем компенсації реактивної потужності мережі, готується проект з конвейором;
  4. впроваджено стенд для тестування силового активного фільтру при співпраці з DTEK, а також отримано багато наборів для розробки (Developer Kit) від таких компаній як Texas Instruments та Nuvoton для обладнання лабораторії цифрових сигнальних процесорів та мікроконтроллерів, к. 406;
  5. створено стенди у лабораторії автоматизації технологічних процесів, установок і комплексів з обладнанням ОВЕН, Hitachi, Lovato, Altera та ін.;
  6. в лабораторії автоматизації електромеханічних та мехатронних систем розроблені стенди з електроприводами Mitsubishi Electric, Nord та Bosch Rexroth;
  7. оновлено обладнання лабораторії теорії електропривода;
  8. ведеться неперервна модернізація лабораторної бази:
    • готуються до впровадження нові стенди для лабораторії елементів та апаратів електромеханічних систем;
    • створюється лабораторія з обладнанням Schneider Electric та Siemens Ukraine.

На кафедрі є наукова школа векторного керування машинами змінного струму, зроблено безліч публікацій по керуванню ними, багато алгоритмів впроваджено в промислові зразки та реальні установки.

Також на кафедрі є технологія створення сучасних електромеханічних систем, яка базується на теорії побудови та дослідження систем векторного керування, станції швидкого прототипного тестування, а також реальних електроприводах власного виробництва зі своїми керуючими контролерами на базі ЦСП та власним програмним забезпеченням для реалізації систем векторного керування та для тестування систем.

Статистика



Навчальний рік 2017/2018

1 семестр / 2 семестр


Всього навчається: 195 / 187,
з них на бюджеті: 185 / 183.
Отримують стипендію: 89 / 92,
з них підвищену: 7 / 12.

Оголошення



100 років ФЕА!


В цьому році виконується 100 років ФЕА. Вітаємо викладачів, випускників та студентів з цією визначною датою. Всі хто бажає внести вклад, відтворити історію факультету, запрошуємо надсилати пропозиції на почтову адресу svkorol ON ukr.net.

Партнери