СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ
На даний час монорейковий транспорт утвердився в декількох нішах – як розважальний (у парках, зоопарках, зонах відпочинку, на виставках), як автоматичний транспорт в аеропортах для зв’язку між терміналами та підвезення до міського транспорту, а також як міський та міжміський пасажирський транспорт. Завдяки безшумності та відсутності вібрацій в густонаселених містах монорейковий транспорт може проходити через житлові квартали і навіть наскрізь будинки.
Міжміський високошвидкісний наземний транспорт з лінійним електроприводом у сполученні з магнітним підвісом забезпечує можливість безконтактного руху і складає достойну конкуренцію авіаційному, автомобільному та залізничному транспорту, перш за все з точки зору безпеки, екологічності, безшумності, можливості доставки пасажирів та вантажів безпосередньо в пункти призначення, без пересадок на інші види транспорту.
Значна кількість розвинених країн продовжують інвестувати величезні кошти в проекти зі створення високошвидкісного наземного транспорту. Не так давно в Японії було відновлено швидкісні випробування поїзда на магнітній подушці Maglev L0, який увійде в експлуатацію до 2027 року.
Японський уряд також сподівається зацікавити власними потягами на магнітній подушці США. Нещодавно представники компанії The Northeast Maglev, які планують з’єднати за допомогою залізничної лінії на магнітному підвісі Вашингтон і Нью-Йорк.
Не виключено, що в найближчому майбутньому машини і поїзди на магнітній подушці стануть настільки доступним і повсякденним явищем, що навіть «літаючі автомобілі» виявляться економічно вигідними. Так що чекаємо новин з лабораторій.
ПРОБЛЕМИ
Не так давно популярні журнали називали потяги на магнітній подушці революційним транспортом, а про запуск нових проектів подібних систем із завидною регулярністю повідомляли як приватні компанії, так і органи влади з різних країн світу. Заради об’єктивності слід відмітити, що багато з цих грандіозних проектів не завершені, а деякі працюючі лінії на магнітному підвісі пізніше були законсервовані.
Головною причиною уповільнення впровадження потягів на магнітній підвісці є їх висока вартість. Вони вимагають спеціально побудованої інфраструктури, яка, як правило, і є найбільш витратною статтею в бюджеті проекту. Наприклад, шанхайський Maglev обійшовся Китаю в $ 1,3 млрд або $ 43,6 млн за 1 км двостороннього полотна (включаючи витрати на створення поїздів і будівництво станцій). Конкурувати з авіакомпаніями поїзда на магнітній подушці можуть лише на довших маршрутах. Але знову ж таки, в світі є немало місць з великим пасажиропотоком, необхідним для того щоб транспорта лінія на магнітному підвісі окупилася.
