ПОТЯГИ НА МАГНІТНОЇ ПОДУШЦІ – ТРАНСПОРТ МАЙБУТНЬОГО
Потяги на магнітній подушці, Maglev (від слів «magnetic levitation») – найшвидший вид наземного громадського транспорту. І хоча в комерційну експлуатацію поки введено всього декілька таких систем, дослідження і випробування прототипів магнітних поїздів проводяться в різних країнах. Як розвивалася технологія магнітної левітації і що чекає її в найближчому майбутньому ви дізнаєтеся з цієї статті [1, 2].
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ
Перші сторінки історії Maglev заповнені рядами патентів, отриманих на початку XX століття в різних країнах. Ще в 1902 році патент на конструкцію поїзда, оснащеного лінійним двигуном, отримав німецький винахідник Альфред Зейден. А вже через чотири роки Франклін Скотт Сміт розробив ранній прототип поїзда на електромагнітному підвісі. Трохи пізніше, в період з 1937 року по 1941 рік, ще кілько патентів, що відносяться до потягів, оснащеним лінійними електродвигунами, отримав німецький інженер Герман Кемпер.
В кінці 1960-х років дослідники перейшли від слова до діла. Британському інженеру Еріку Лейтвейту, якого багато хто називає «батьком Maglevа», вдалося розробити перший робочий повнорозмірний прототип лінійного асинхронного двигуна.
Прототип вагону з лінійним двигуном RTV 31 (проект Tracked Hovercraft)
У 1979 році з’явився перший в світі прототип поїзда на магнітній подушці, ліцензований для надання послуг з перевезення пасажирів – Transrapid 05. Випробувальний трек довжиною 908 м був побудований в Гамбурзі і представлений в ході виставки IVA 79. Інтерес до проекту виявився настільки великий, що Transrapid 05 вдалося успішно пропрацювати ще три місяці після закінчення виставки і перевезти в цілому близько 50 тис. пасажирів. Максимальна швидкість цього поїзда становила 75 км/год.
Система Transrapid 05 на виставці IVA 79
Перший комерційний магнітоплан з’явився в 1984 році в Бірмінгемі, Англія. Залізнична лінія на магнітному підвісі з’єднувала термінал міжнародного аеропорту Бірмінгема і розташовану поруч залізничну станцію. Вона успішно пропрацювала з 1984 по 1995 рік. Протяжність лінії становила всього 600 м, а висота, на яку потяг з лінійним асинхронним двигуном піднімався над полотном дороги – 15 міліметрів. У 2003 році на її місці була побудована система пасажирських перевезень AirRail Link на базі технології Cable Liner.
У 1980-х роках до розробки і реалізації проектів по створенню високошвидкісних поїздів на магнітній подушці приступили не тільки в Англії і Німеччині, а й в Японії, Кореї, Китаї і США.
Детальніше читайте в повнотекстовій статті на нашому сайті в розділі “Цікаве в науці та техніці”.
ДЖЕРЕЛА
- Скрипин В. Поезда на магнитной подушке – транспорт, способный изменить мир. URL: https://itc.ua/articles/poezda-na-magnitnoy-podushke-transport-sposobnyiy-izmenit-mir/
- Теряєв В.І, Ліберт Н.Є. Монорейки КПІ: історія магнітного польоту. Київський політехнік. Газета НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського. 2018. № 3 (3219). С. 6-7. URL: https://kpi.ua/monorail
