Свєчніков Сергій Васильович
Свєчніков Сергій Васильович – видатний вчений у галузі оптоелектроніки, академік Національної академії наук України (1988), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державних премій України та СРСР.
Народився 26 липня 1926 року в м. Дніпропетровськ. У 1948 році закінчив Київський політехнічний інститут, де й почалася його наукова та педагогічна діяльність. Захистивши кандидатську дисертацію, Сергій Васильович пройшов шлях від асистента до завідувача кафедри технічної електроніки (1951-1961).
З 1961 року працював в Інституті фізики напівпровідників АН УРСР: спочатку завідувачем відділу, а з 1990 до 2003 року — директором Інституту, з 2003 року – почесний директор.
Академік Сергій Свєчніков був визнаним засновником одного з найважливіших напрямів науково-технічного прогресу — оптоелектроніки. Ним розроблені фізико-технічні основи оптоелектронного перетворення, елементної бази оптоелектроніки, створено теорію оптоелектронних зв’язків та інфекційно-контактних явищ у напівпровідниках, фото- і рентгенопровідності, електролюмінесценції, фізико-хімічних і лазерних методів модифікації напівпровідників, що має фундаментальне значення для розробки оптоелектронних систем.
Автор понад 600 наукових праць, серед яких 16 монографій, що мають міжнародний авторитет. Дві з них перекладено за кордоном. Серед наукових доробок Сергія Васильовича 106 авторських свідоцтв на винаходи. Під керівництвом С. В. Свєчнікова захищено 19 докторських і 49 кандидатських дисертацій.
Упродовж багатьох років викладав курси в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”. За його ініціативи та за безпосередньою участю створені спеціалізовані кафедри мікроелектроніки у Чернівецькому та Ужгородському університетах.
Сергій Васильович — був головним редактором створеного ним міжнародного наукового журналу “Semiconductor Physics, Quantum Electronics and Optoelectronics”, член редколегії наукового часопису “Оптико-електронні інформаційно-енергетичні технології” та “Functional Materials”.
Лауреат Державних премій України та СРСР, Заслужений діяч науки і техніки України, нагороджений Почесною відзнакою Президента України (1992), орденом “За заслуги” II ступеня (1998), орденом Трудового Червоного прапора (1976), орденом “Знак пошани” (1971), трьома медалями.
Наукові досягнення. Деякі з зареєстрованих патентів:
- «Спосіб вимірювання сипучих матеріалів та пристрій для його реалізації», в співавторстві,
- «Пристрій для реєстрації інформації», в співавторстві,
- «Багатоелементний фотоприймач для перетворювачів лінійних та кутових переміщень в код», в співавторстві, зокрема, з Ушеніним Юрієм Валентиновичем,
- «Волоконно-оптичний перетворювач кутової швидкості обертання пучка променів».