Поїзд на магнітній подушці Linimo, експлуатація якого почалася в березні 2005 року, був розроблений компанією Chubu HSST і досі використовується в Японії. Він курсує між двома містами префектури Айті. Протяжність полотна, над яким летить Maglev, становить близько 9 км (9 станцій). При цьому максимальна швидкість Linimo дорівнює 100 км/год. Це не завадило йому тільки протягом перших трьох місяців з моменту запуску перевезти понад 10 млн пасажирів.Більш відомим є шанхайський Maglev, створений німецькою компанією Transrapid і введений в експлуатацію 1 січня 2004 року. Ця залізнична лінія на магнітному підвісі з’єднує станцію шанхайського метро Лун’ян Лу з міжнародним аеропортом Пудун. Загальна відстань становить 30 км, поїзд долає його приблизно за 7,5 хв, розганяючись до швидкості 431 км/год.
Ще одна залізнична лінія на магнітному підвісі успішно експлуатується в місті Теджон, Південна Корея. UTM-02 став доступний пасажирам 21 квітня 2008 року, а на його розробку і створення пішло 14 років. Залізнична лінія на магнітному підвісі з’єднує Національний музей науки і виставковий парк, відстань між якими всього лише 1 км.
Серед поїздів на магнітній подушці, експлуатація яких розпочнеться в найближчому майбутньому, варто відзначити Maglev L0 в Японії, його випробування були відновлені зовсім недавно. Очікується, що до 2027 року він буде курсувати за маршрутом Токіо – Нагоя.